Іду одна по каменю Іду одна по каменю Уже край неба в пломені І береги ріки сумні А тут би квіти висіять і бережно їх виростить Так щоб для щастя кожного встигали розквітать Та щось не так все зроблено, навмисно камінь встромлено у саме серце від Вони все вигинаються До сонечка пручаються, спішать повиростать А камінь той погорбив їх і жалем серце всповнив всіх Як цвіт порятувать? Торкаюсь я їх лагідно, роса сльозою котиться